— Торік у жовтні на День дорожника начальство вручило премію й подяку. За день сказали їхати в міськадміністрацію ще по якусь відзнаку. Зрадів — хоч Кличка побачу. І тут мер вручає сертифікат на поїздку в Єгипет, — розповідає 60-річний Василь Коваль. Працює машиністом самохідної фрези в Київавтодорі. З 18 по 25 січня відпочивав із дружиною в Хургаді. Жив у чотиризірковому готелі "Джевелс Сахара Бутік Резорд". Путівку на двох видала міськадміністрація як одному з кращих фахівців Київавтодору.
До уваги брали стаж і кваліфікацію. Відзначили 15 працівників. Усі їхали за кордон уперше. Дату поїздки можна було вибрати. Передавати путівку третім особам не дозволялося.
— Внутрішній голос підказував: від начальства буде якесь заохочення. З другої половини 2016-го роботи стало багато. Працювали вдень і вночі тижнями. Грамоти, навєрно, вручать або премії наприкінці року, думаю. А тут Єгипет, — продовжує Василь Іванович. Він — худорлявий, сивий, має вуса.
— Кличко казав: "Нічого не беріть із собою. Лише купальники". Перед польотом гендиректор Київавтодору Олександр Густєлєв зібрав нас. Як малим дітям, усе розказував про поїздку. За кожним закріпив інструктора. Начальник мого підрозділу допоміг оформити закордонний паспорт. Повіз в аеропорт "Бориспіль". Пояснив, як проходити паспортний контроль. Самольотом чотири часа — й ми на місці.
Ранки були вітряні, але ми купалися. Море 20 градусів. До води від готелю 60 кроків, до ресторану — 45. Щоранку обслуговуючий персонал питав, як діла, чи подобається відпочинок. Дружина спершу соромилася. Не знала, що відповідати. Подавали різні коктейлі, але п'яних не бачив. Купували прогулянку на катері. Плавав під водою, сподобалася риба-попугай. Увечері ходили на діскотєку з компанією п'яти сімей автодорівців. Вразило, як люди живуть на піску. Дороги ідеальні, місцями ремонтовані. Тільки не зрозуміло, навіщо в Хургаді метрові "лежачі поліцейські".
Василь Іванович працює в Київавтодорі 37 років. Починав водієм. Брав участь у ремонті майже всіх найбільших магістралей.
— Моє завдання — зняти верхній зношений асфальт. На цьому місці колеги з бригади настилають нове покриття. Працюю на 40-тонній машині. У салоні шум 90 децибел, ще й вібрація. Навколо піднімається пара, дим. Торік на мосту Патона працювали по шість змін підряд, по півдоби. Роботи починали з пізнього вечора, щоб не заважати транспорту. Отримую 10 тисяч гривень зарплати. Але не можу дозволити собі десь відпочити. Хіба у батька в селі Антонівка Ставищенського району на Київщині. За 37 років за межі області виїжджав лише раз у Ялту. Не сподобалося. По жарюці ледве знайшов жильйо. На пляжі місця немає. Неудобства. Більше получив негатіва, чим оддихнув.
Після поїздки в Єгипет погляд на все помінявся. Мрію поїхати в Європу, збираю гроші.
Пряме посилання на статтю: https://gazeta.ua/articles/ukraine-newspaper/_za-mezhi-oblasti-viyizhdzhav-lishe-raz/768357